Коли засиніють веселі гаї
І в полі повітря гаряче замріє, –
Візьму я скарби невеликі свої
І полем піду, і минуле розвію.

У кошику хліб, пара удок і «Пан»,
Подрана сорочка і сни Метерлінка.
Іду і сміюся – і чим я не пан,
Коли я щасливий, як біла дитинка?

Калюжа рябіє – це море блищить,
По березі бродять леви й бегемоти,
І птиця – їй-богу, рожева – летить,
І учаться землю орать готентоти.