...Хай спечені уста я ще раз притулю
До живодайного, як молодість, напою,
Настою споминів, і радості, й жалю,
Яким я жадібно зболілу душу гою.
Солодкий біль – цей слід безповоротних літ,
Надій і марень небучний здобуток,
Подій і днів тривожний переліт
І першої любові тайний смуток.
0 згадка про мій світ юнацьких таємниць, –
Як лагідно вона звелась і запахтіла
Духмяним повівом любові, літа, тіла
І гіркуватим запахом суниць,
Оцих розсипаних між теплих трав коралів!
Я ними дихаю. Я нахиляюсь ниць,
Щоб, сповнений спокійної печалі,
Збирати їх. І дбало, до дрібниць,
На все життя, а може, навіть далі
Я пам’ятатиму, невгаслий світе мій,
Твоє тепло, і пахощі, і тайни.
Світись, мій світе, променись, теплій
І в час прощання, в час такий звичайний.