Юрій Яновський

твори

1902 Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в селі Майєрове Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині – село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в родині Івана Миколайовича та Марії Мусіївни.
1909 1909 р. вступив до церковноприходської школи в селі Майєрове, а наступного – перейшов до земської школи в селі Нечаївка.
1911 У 1911 – 1919 рр. навчався в Єлисаветградському реальному училищі. У цей час, після повернення батька Івана Миколайовича з фронту Першої світової війни, Яновські спродали землю та переїхали до Єлисаветграда, де, ймовірно, жили до 30-х років.
1920 У 1920 – 1922 рр. навчався в механічному технікумі в Єлисаветграді й паралельно працював інструктором Єлисаветградсього повітового статистичного бюро, інспектором карткової системи продовольчого комітету, інспектором Єлисаветградської повітової робітничо-селянської інспекції, завідувачем відділу адмінсектору при Єлисаветградському міськвиконкомі.
1922 У 1922 – 1923 рр. навчався на електромеханічному факультеті Київського політехнічного інституту, який залишив після двох курсів через проблеми зі здоров’ям і фінансову скруту. 1922 р. в «Пролетарській правді» з’явилася дебютна публікація – російськомовна поезія «Море» під псевдонімом Георгій Ней, а 1924-го – газета «Більшовик» надрукувала першу україномовну поезію «Дзвін».
1925 1925 р. в харківському видавництві «Книгоспілка» побачила світ перша книга – збірка оповідань «Мамутові бивні». Письменник перебрався з Києва до Харкова, згодом - в Одесу: в 1925 – 1927 рр. він працював редактором ВУФКУ, головним редактором Одеської кінофабрики. Після звільнення з посади повернувся в Харків. Мешкав у будинку "Слово".
1927 1927 р. в журналі «Вапліте» опубліковано повість «Байгород», вийшла збірка новел «Кров землі» (друге видання – 1930 р.), окремою книгою – оповідання «Рейд» (незабаром з’явилося ще кілька видань).
1928 1928 р. вийшли перша і єдина книга поезій «Прекрасна Ут» та перший роман «Майстер корабля». Одружився з актрисою Тамарою Жевченко.
1930 1930 р. побачили світ роман «Чотири шаблі» та публіцистична книга «Голлівуд на березі Чорного моря» про Одеську кіностудію.
1935 1935 р. вийшов роман «Вершники».
1939 1939 р. Ю. Яновський переїхав до Києва, оселився в будинку «Роліт». Був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1941 У 1941 – 1946 рр. працював відповідальним редактором журналу «Літературна Україна», згодом – редактором журналу «Українська література» (з 1946 р. – «Вітчизна»), військовим кореспондентом на Першому українському фронті. В евакуації в Уфі вийшли збірки оповідань «Американський кум» та «Генерал Макодзьоба», в Саратові – «Новели». В 1945 – 1946 рр. брав участь у Нюрнберзькому процесі як спеціальний кореспондент газети «Правда України», після чого видав «Листи з Нюрнберга».
1947 1947 р. журнал «Дніпро» надрукував роман «Жива вода», який зазнав гострої критики на Пленумі Спілки письменників України за участі секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича. Цього ж року вийшла постанова ЦК КП(б)У «Про журнал «Вітчизна», відтак Ю.Яновського звільнили з посади редактора. Пізніше він надрукував у «Літературній газеті» статтю «Мої помилки» та зробив близько 200 виправлень у романі, який вийшов під назвою «Мир» уже по смерті автора.
1948 1948 р. видав цикл «Київських оповідань», за який був відзначений Сталінською премією.
1954 25 лютого 1954 р., незабаром після блискучої прем’єри вистави «Дочка прокурора» на сцені Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки, Ю.Яновський помер. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Placeholder 1

Існує версія, що Ю. Яновський був нащадком... ...Миколи Гоголя. А ще – дід письменника Микола Яновський належав до козацької старшини та здобув дворянський титул після скасування Запорізької Січі.

Placeholder 2

До бабусі Ю. Яновського Меланії сватався... ...Марко Кропивницький. Але отримав гарбуза, бо, мовляв, "не хазяїн"

Placeholder 3

Майбутнього письменника хрестили як... ...Григорія. Це ім'я хлопчику дав священник Єфрем Ставинський. А хрещеним батьком став чоловік сестри Івана Яновського Ганни Яків Вільчинський, який працював бухгалтером, цікавився літературою та мав велику домашню бібліотеку. Під час навчання в Єлисаветградському реальному училищі Ю. Яновський житиме в будинку Вільчинських.

Placeholder 4

У дитинстві Ю. Яновський шив сестрам... ...туфлі з матерії. А також любив вирощувати квіти, виготовляти рамки, рибалити.

Placeholder 5

Ю. Яновський переховував... ...рукопис поеми М. Бажана "Сліпці". Це мала бути "Поема історична на чотири розділи" Перші два були опубліковані в київському журналі "Життя й революція" та зазнали нищівної критики. В інтерв'ю Н. Костенко М. Бажан розповідав: "...у 1931 – 1933 рр. я сам потрапив під вогонь критики, мене самого почали звинувачувати в націоналізмі, і я передав рукопис поеми на збереження Юрію Яновському. Ми всі тоді чекали найгіршого, чекали, що кожного з нас можуть заарештувати. І, можливо, Юрко Яновський спалив рукопис". Відомо, що перші два розділи в архіві Ю. Яновського збереглися.

Placeholder 6

Ю. Яновський брав участь у переписі населення... ...28 серпня 1920 р. Ймовірно, за протекції свого дядька Андрія Яновського, керівника секції Єлисаветградського повітового статистичного бюро. Це був перший у радянських республіках перепис населення, що планувався як загальний, однак насправді охопив лише близько двох третин населення країни.

Placeholder 7

Офіційна причина звільнення Ю. Яновського з посади художнього редактора Одеської кінофабрики – ... ..."за абсолютне незнання кінематографії і за псування картин своїм монтажем, а також за складання юмористичних написів, чужих радянському духові..." – цитата з наказу голови Правління ВУФКУ О. Шуба від 20 серпня 1927 р.

Placeholder 8

Дружина Ю. Яновського Тамара Жевченко була... ...дочкою акторки Ольги Горської та архієпископа УАПЦ Георгія Жевченка, а також пасербицею письменника Аркадія Любченка. Також акторка, вона, зокрема, грала і в театрі "Березіль".

Placeholder 9

Кажуть, що подружжя Яновських усе життя зверталося один до одного на "ви" через... ...забобонність Тамари Жевченко, яка боялася змінами сполохати своє щастя.

Placeholder 10

Фігурка Будди, один із найтаємничіших образів роману "Майстер корабля", - не вигадка... ...Свого часу вона прикрашала одеське помешкання Ю. Яновського, а згодом була знайдена в Марії Бегам, дружини Григорія Гричера, одного з прототипів згаданого роману. Цю річ їй подарував сам письменник. У розмові з Георгієм Островським Марія Бегам зізнавалася: "...Ставлення Юрія Івановича до мене не було відбиттям його дружби з Г. Гричером, а мало цілком самостійний характер. І про листи Юрія Івановича до мене Гричер, очевидно, й не гадав... А Юрій Іванович писав мені майже щодня..."

"Юрія Яновського не легко порівнювати з кимось із творців української літератури ХХ століття. Він, як мало хто, закроєний був на високе місце в царині художнього слова і, як мало хто, зупинився на найближчих підступах до нього […] Прозаїків з такою художньою енергією, як була вона в Яновського, світова література ХХ століття знає не більше двох десятків"

Михайло Наєнко. Юрій Яновський

У доробку письменника – сім десятків новел та оповідань, поезії, повість, чотири романи, сім п’єс, кіносценарії, публіцистика. Найкращі його твори перекладалися французькою, італійською, польською, болгарською та іншими мовами

Щодо історії створення свого дебютного роману Ю. Яновський висловився так: "Він народився, як і слід було чекати, далеко од моря. Його написано тоді, коли автор, бувши звичаєм одважний і холодного серця, одразу якось уздрів, що молодість його не вічна. Тоді, мужністю озброївшися, сів він сполоханий до столу і, конаючи од сумлінь, протягом одних семи місяців написав книгу – легку та життєжадібну. Ще раз справдилася мудрість, – скажемо ми, видавець: гіркість запліднює теж".

Роман "Майстер корабля", створений у 1927 – 1928 роках, витримав три прижиттєві видання (1928 р., 1930 р. і 1931 р.) та був включений у два п’ятитомники (у 50-х і 80-х). Починаючи з 2020-х, він активно перевидається (1920 р. – "Знання", 1922 р. – "Кондор", 1923 р. – "Pabulum", "Фоліо", "Віхола"), а нещодавно вперше вийшов без цензурних купюр і з невідомими фрагментами у видавництві "Vivat" (серія "Vivat класика").

Авторка передмови Ярина Цимбал зазначає, що "Майстер корабля" – "видатне явище не лише літературного сьогодні. Він дотепер залишається зразком романтичного роману в українській літературі, не єдиним, але найкращим. У ньому є пафос, але немає фальші, є романтика моря, але немає піратів, є кіно, але немає дублів, є любовна інтрига, але немає драми. Є правда, але немає дійсності. Чи таке буває?"

"Я прочитав цей роман одним нападом і з одним почуттям радості й захоплення. Пафос викладу поруч урочистої стриманості, новий для нашої літератури і несподівано поєднаний матеріал — море й кіно, тонке плетиво любовної інтриги, проста й міцна фраза, сміливі злами розповідних планів – все це робить із "Майстра корабля" видатне й поступове явище нашого літературного сьогодні".

Валер'ян Підмогильний. Новий роман Ю. Яновського

"Заплющую очі і пригадую тодішнього тебе: високого, цибатого, незграбного, з довгою, витягнутою шиєю, з обкутаними зеленими обмотками худими ногами, встромленими в зашкарублі й тяжкі австрійські солдатські буци. Ти всміхався. Стримано і журливо всміхався по-хлопчачому припухлими губами, та й весь був просто хлопчаком, у якого тільки очі виказували, що смутки і тривоги, злидні й переживання не обминули юнака ані в єлисаветградських степах, де проминуло отроцтво, ані по убогих притулках київського студентського існування…".

Микола Бажан. Майстер залізної троянди

Романи "Майстер корабля" та "Вершники" потрапили до топ-100 знакових українських романів і повістей усіх часів (від 1857 р. до 2019 р.) "Від Куліша до сьогодення".

"Майстер корабля" також увійшов до списку з десяти найкращих українських романів ХІХ – ХХ століть за версією Оксани Забужко

можна прочитати про все, що вище, і значно більше
Всі автори