Юрій Федькович
твори
Ю.Федькович мав кілька імен... ...Юрієм він став у майже 30-річному віці, коли перейшов на православ'я. Також називав себе Ігорем. А в дитинстві був охрещений за латинським обрядом та отримав два імені – Осип і Домінік. Удома його звали Юзем.
Складні стосунки між батьками Ю.Федьковича Осип Маковей пояснював так: ...начебто Адальберт Гординський "помітив краще різницю поміж собою а своєю неписьменною, простодушною та навіть забобонною підстаршою жінкою. Не так би він був оженився, коли би був почекав до мандаторства".
Брат Юрія Федьковича по матері Іван Дашкевич, можливо, був писарем... ...Лук'яна Кобилиці. Після переїзду Івана до Молдови Юрій подався слідом – "хліба собі глядіти".
Ю.Федькович переконував інших, що він не син свого батька Адальберта Гординського... ...а з'явився на світ від зв'язку Анни Гординської з простим гуцулом Іваном Коссованом. Навіть окремі твори підписував новим прізвищем. Цю гіпотезу спростували Р.Заклинський, О.Маковей, Д.Лукіянович.
Перший відомий вірш Ю.Федьковича –... ..."До Рудольфа Роткеля", написаний у Молдові у 1851 або 1852 році німецькою мовою. Осип Маковей переклав його українською.
Першим опублікованим твором письменника стало... ...німецькомовне оповідання "Der Renegat", яке вийшло в чернівецькому журналі "Familien blatter" 1859 року.
У радянський час поезія Ю.Федьковича "Нова Січа" не друкувалася, оскільки в підзаголовку була вказівка... ...співати на мелодію національного гімну "Ще не вмерла Україна".
За 15 років до смерті Ю.Федькович дав рекомендації щодо організації власного похорону... ...1873 року він написав "Завіщанє", де є такі рядки: "На катафалку моє тіло повинно лежати в гуцульському одязі, але не пишному! Біла сорочка, білі штани, червоні гуцульські капці і пояс. Цього буде досить". О.Маковей прокоментував документ так: "Поет розпоряджує тут, який має бути його пам'ятник і як його мають ховати, та притім висказує багато цікавих думок, які з завіщанєм не мають нічого спільного".
Молодий Ю.Федькович був закоханий... ...у Емілію Марошані, з якою познайомився 1859 року в Чернівцях під час проходження військової служби. У домі матері дівчини відбувалися літературні вечори, в яких, окрім Ю.Федьковича, брали участь А.Кобилянський, К.Горбаль, Е.-Р.Нойбауер. Стосунки з Емілією завершилися розлукою 1861 року. Нещасливе кохання відобразилося в інтимній ліриці поета.
Ю.Федькович цікавився астрологією... ... і наприкінці 1870-х – на початку 1880-х підготував велику працю на майже 1000 сторінок рукописного тексту.
Роман про Ю.Федьковича здобув Шевченківську премію 1998 року... ...Ідеться про твір Романа Андріяшика "Сторонець" (1992).
Осип Маковей: "В історії нашої літератури просто нема письменника, котрий би пустив у світ стілько фальшивих відомостей про себе, як се зробив Федькович. Пізнавши ціле єго житє, ми зрозуміємо, що сего не робив він свідомо; се була ся невідома йому самому тайна єго організму, унасліджена, може, по предках, панах та священиках, рід неврастенії, котра у него то змагалася, то слабла і доводила єго між іншим і до видумок про себе".
Епістолярій Юрія Федьковича
Нині відомо про 91 лист авторства Юрія Федьковича. Вони ввійшли до останнього тому 5-томного видання творів письменника. Серед адресатів – А.Кобилянський, Б.Дідицький, К.Горбаль, Д.Танячкевич, О.Терлецький, О.Партицький, Г.Рожанський, М.Бучинський, Н.Вахнянин, Ю.Ганіцький, М.Драгоманов, Е.Рудольф-Нойбауер, С.Воробкевич, В.Барвінський, С.Смаль-Стоцький.
Іван Франко: "Осип-Юрій Федькович – се, безперечно, одна з найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі. Так і здається, що природа гуцульської землі і гуцульської породи зложила в ньому що мала найніжнішого і найсердечнішого: чаруючу простоту і мелодійність слова, теплоту чуття і той погідний, сердечний та неколючий гумор […].
Типовий гуцул, Федькович і в літературній своїй діяльності відзначається всіма добрими і слабими прикметами гуцульської вдачі. До слабих сторін його таланту мусимо зачислити поперед всього його невеликий обшир. Федькович більше, ніж усякий інший з наших писателів, поет одного закутка – розкішного та принадного, але все-таки тісного. В тім своїм закутку він вповні у себе дома, але де лише сягне поза його границі, де діткнеться сюжетів ширших, загальнолюдських, історичних та загальнонародних, впадає в манеру, в наслідування, тратить те почуття естетичної і поетичної правди, без котрого нема й поезії.
Друга слаба сторона його поезії – се властивий трохи чи не всім гуцулам нахил до містики. […]
Вкінці, третя його слаба сторона – се іменно те, що робить його в іншім місці таким симпатичним, – його м’якість та переважно лірична, суб’єктивна вдача. Вдача та не дозволила йому сконцентрувати свої сили до якого більшого діла, котре б спосібне потрясти, розбудити і повести за собою нашу суспільність, тривко вплинути на склад, силу і ясність суспільних ідеалів, народних симпатій і антипатій, як се зробив на Україні Шевченко […]".
Юрій Федькович
Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь
Я люблю мою Русь-Україну;
Я вірую в єї будучину;
В тій то надії я живу й умру.
25 серпня 1887 року
"У Федьковича не було тоді помітно анітрохи охоти зажити легко; він не знав, що то значить по-молодечому погуляти, як то робить кожний молодець, забувшися хоч на хвилину. Характер Федьковича був такий, що він дивився на життє поважно; одна лише страсть була у него, а то до науки, охота вчитися. А притім любив він усе, що добре, усе, що благородне; підлі характери
(а Молдова, звісно, багата підлими і низькими характерами) так його разили, що він ніяк не міг здержати себе і виглядом свого лиця, своєю міною виявляв, що думав про таких людий; сі люди зараз се і помічали. Можете собі подумати, як через то багато людей напосідалося на него та говорило: «Такий ще недоварений, а який зарозумілий!» Скільки-то я мусив говорити, щоби людий пересвідчити, як несправедливо вони Федьковича судять".
Рудольф Роткель у листі до Степана Смаль-Стоцького від 6.02.1888 р.
Юрій Федькович виступав у двох літературах – українській і німецькій.
Був поетом, прозаїком, драматургом, автором творів для дітей і пісень, що стали народними, перекладачем, педагогом, видавцем, засновником першої української газети на Буковині, фольклористом, етнографом.
можна прочитати про все, що вище, і значно більше
"Буковинський Соловій" – Юрій Адальбертович Гординський-Федькович (до 180-річчя від дня народження). Офіційний веб-сайт Державного архіу Чернівецької області.
Ковалець Л. Сторінками життя і творчості Юрія Федьковича. Чернівці: Рута, 2005. 166 с.
Ковалець Л. Юрій Федькович як суб'єкт і об'єкт міфотворчості. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Мельник І. Незрозумілі для Льовова – Федькович і Куліш. Збруч.
Мельничук Б. На вівтар України і людства. Юрій Федькович. Твори: у 5 т. Т. 1. Поезія. Ч.1. Лірика / упорядкув. Б.І.Мельничука, Л.М.Ковалець, Л.М.Черняк. Чернівці: Буковина, 2004. С. 5 – 18.
Назаренко М. "Крім Кобзаря". Осип-Юрій Федькович (1834 – 1888). Kyiv daily.
Федькович Ю. Твори: у 5 т. Т. 5. Публіцистика. Науково-популярні праці. Листи / упорядкув. Б.І.Мельничука, Л.М.Ковалець, Л.М.Черняк. Чернівці: Видавництво "Буковина", 2022. 316 с.
Юрій Федькович у спогадах сучасників / упоряд., передм., примітки Лідії Ковалець. 2-е вид., доповн. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2019. 320 с.