Степан Руданський

твори

1834 6 січня 1834 р. народився в селі Хомутинці (нині це Калинівський район Вінницької області). Батько, Василь Руданський, був сільським священиком, мати, Теодора Доброворська, також походила з духовенства. Родина виховувала чотирьох дітей.
1841 З 1841 по 1849 рр. навчався в Шаргородському духовному училищі.
1849 З 1849 по 1855 рр. навчався в Кам'янець-Подільській духовній семінарії, тоді ж розпочав літературну діяльність.
1855 З 1855 по 1861 рр. навчався у Медико-хірургічній академії в Петербурзі (перший рік відвідував заняття як вільний слухач. Давав приватні уроки. Друкувався в тижневику "Русский мир" та в "Основі". Активно працював над оригінальними творами, уклав кілька поетичних книг, які, однак, не вдалося видати.
1861 З 1861 по 1872 рр. працював лікарем у Ялті. Поєднував посади міського лікаря, завідувача лікарні, лікаря в алупкінських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту та лікаря Ялтинського повіту. На літературу часу майже не залишалося.
1872 Під час епідемії холери в Криму утилізував джерела інфекції у складі ялтинської санітарної комісії. Місцева влада покладала на Степана Руданського відповідальність за наслідки епідемії, через що був звільнений із посади ялтинського міського лікаря.
1873 3 травня 1873 р. помер, похований на Масандрівському кладовищі в Ялті (нині – Полікурівський меморіал).
Placeholder 1

Батько С.Руданського цурався... ... рідної мови та заявляв синові: «Если захочешь написать письмо, то пиши или почтительно, не по-малороссийскому, або лучше ничего не пиши!». Однією з причин конфлікту між рідними був також вступ С. Руданського в медико-хірургічну (замість духовної) академію.

Placeholder 2

Студент С.Руданський не отримував стипендію... ...в перший рік свого навчання в Петербурзі. Народившись у сім'ї священника, він "успадковував" визначену соціальну роль та міг бути зарахований у медико-хірургічну академію лише як "вільний слухач", поки в 1856 р. не отримав дозвіл синоду на вихід із духовного стану.

Placeholder 3

Уклав кілька збірок оригінальних творів... ...під час навчання в академії, однак так і не видав. Спочатку на заваді стала негативна рецензія Павла Житецького (на книгу "Нива"), коли ж отримав схвалення петербурзького цензурного комітету - не вистачило коштів і часу.

Placeholder 4

Співомовками (тобто мовою Співи або ж Музи) називав... ...усі свої твори (нині цей термін стосується гуморесок). Щодо окремих жанрів, то, ліричні вірші в С.Руданського - "пісні" (що поділяються на "жальки", "скаржки", "гадки", "думки", "взбудки"), гумористичні - "приказки", балади - "небилиці" тощо.

Placeholder 5

Найвідоміша, практично легендарна історія... ...(до того ж інтепретована в оповіданні В.Шевчука "Постріл") з життєпису С.Руданського - про зустріч "найсумнішого і найвеселішого поетів України". Йдеться про те, що лікар С.Руданський робив розтин тіла А.Метлинського.

Placeholder 6

Родина Драгоманових-Косачів, Іван Франко, Агатангел Кримський... ...виявляли інтерес до творчості поета. М.Драгоманову С.Руданський адресував, що хворіє та вже давно не займається літературою (це був початок 1870-х). Олена Пчілка в 1880 р. власним коштом видала в Києві "Співомовки". Збирав, досліджував і публікував спадщину С.Руданського І.Франко, його справу продовжив А.Кримський.

Placeholder 7

Майже половина (15 із 36) ліричних віршів... ...мають назву "Пісня" (з-поміж них і поезія, що стала народною піснею, - "Повій, вітре, на Вкраїну"). С.Руданський зазначав, на який лад їх співати, часом додавав мелодії (зокрема й власні).

Placeholder 8

Значно раніше за Пантелеймона Куліша, Матвія Номиса й Амвросія Метлинського... ...почав збирати фольклор. Про його записи "Байки світовії в людських оповідках" (1853 - 1855 рр.) А.Кримський писав, що С.Руданський "вирішив записати всі відомі йому оповідки, що колись чув на Поділлі і які збереглися в його пам'яті", а В.Панченко назвав їх "українською народною версією Святого Письма".

Степанові Руданському належить перший повний переклад українською мовою "Іліади" Гомера. "Ільйонянька" не одразу справила на І.Франка позитивне враження, та зрештою він висновкував: "Се не популяризований, але справді націоналізований наш український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю нації, яка могла б похвалитися подібною працею" (Твори Степана Руданського, т.VI. Львів, 1912)
"Був це перший, може, по Шевченкові поет на Україні, якому сила поетичного таланту давала надію на велику й корисну для рідного краю діяльність"

 Сергій Єфремов. Історія українського письменства

Творчість Степана Руданського розглядають у межах трьох періодів:

  1. К а м ' я н е ц ь-п о д і л ь с ь к и й (1851 - 1855) - літературнe початківство. Дебютним твором вважається балада "Два трупи" (перша назва - "Розбійник", 1851). Крім оригінальних поезій та перекладів із польської мови, в цей період було написано 6 балад (також "Вечерниці", "Упир", "Хрест на горі", "Люба" та "Розмай"), тож А.Кримський визначав його як творчість баладно-романтичного епіка
  2. П е т е р б у р з ь к и й (1856 - 1861) - пора творчого розквіту. Пише ліричні вірші, гумористичні твори, балади ("Заклята дочка", "Тополя", "Купці", "Верба"), поеми "Лірникові думи" (1856) та "Цар Соловей" (1857), історичні поеми-хроніки "Мазепа, гетьман український", "Павло Полуботок", "Павло Апостол", "Іван Скоропада", "Вельямін", "Мініх", переспіви "Олег - князь київський", "Ігор - князь сіверський" тощо, перекладає, зокрема "Старочеські співи з Краледворського руковису та інших".
  3. Я л т и н с ь к и й (1861 - 1873) - написавши віршовану п'єсу "Чумак", полишає оригінальну творчість та працює над перекладами - з польської, чеської, сербської, німецької, старогрецької мов, укладає збірник народних пісень (із записом весільного обряду) "Копа пісень".

"Заказують мені мою рідну мову, – заказує батько; але в мене був прадід і прапрадід – вони мені не заказали; не слухає батько мої мови – зато мене і по смерті, може, послухають штирнадцять мільйонів моїх їдномовців"

 Степан Руданський. З листа до брата Григорія від 17 липня 1859 р.

"Руданського можна назвати одним із останніх українських поетів-романтиків"

"...в гуморесках Степана Руданського веселе дійство нагадує вертеп або ж інтермедію... Високо цінуються тут балагурство, мистецтво словесної гри, самоіронія й та життєрадісність, якій не може зашкодити ніщо, навіть злидні. Такий собі подільський карнавал середини ХIХ століття!"

"...якщо врахувати, що всі поеми С.Руданського про Гетьманщину писалися 1860 року, не може не здивувати якраз глибоке розуміння й трактування української історії молодим поетом. Особливо це стосується постаті Мазепи".

Володимир Панченко. Ялтинський "поетолікар"

"Руданського вірші, на мій погляд, нікуди не годяться. Я, Шевченко і Костомаров забракували їх, а Білозерський все-таки надрукував – і, як бачу, не помилився... знайшлись і для Руданського хвалителі"

 Пантелеймон Куліш. З листа до Параскеви Бордонос від 25 лютого 1861 р.

можна прочитати про все, що вище, і значно більше
  • Бондар М.П. Степан Руданський. Історія української літератури ХІХ століття : у 3 кн.  / За ред. М.Т.Яценка. Кн. 2. Київ, 1996. С.165 – 181.
  • Герасименко В.Я. «Лірникові думи» Степана Руданського. Нар. творчість та етнографія. 1960. № 2. С.102 – 107.
  • Герасименко В.Я. Степан Руданський. Нар. творчість та етнографія. 1973. № 3. С.74 – 80.
  • Герасименко В.Я. Степан Руданський. Життя і творчість. Київ: Наук. думка, 1985. 180 с.
  • Герасименко В.Я. С. Руданський як драматург. Рад. літературознавство. 1960. №3. С.117 – 119.
  • Дубова І.О. Фольклоризм балад Степана Руданського. Інституційний репозитарій Вінницького національного технічного університету.
  • Єфремов С. Історія українського письменства. Електронна бібліотека української літератури КІУС. С.315 – 320.
  • Колесник П. На шляху до реалізму (До 100-річчя з дня народження Степана Руданського). Рад. літературознавство. 1973. № 5. С.26 – 34.
  • Мовчун А. Степан Руданський: 1834 – 1873. Укр. мова та література. 2002. № 23 – 24. С.22 – 26.
  • Панченко В. Ялтинський «поетолікар». День. 2007. 27 жовт. С.7.
  • Погребенник В. Маловідомий Степан Руданський: патріотична дума творчости. Розбудова держави. 1996. № 7. С.48 – 51.
  • Руданський Степан Васильович. Вікіпедія.
  • Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського: порівняльно-культурологічний аспект. Київ: Наук. думка, 1995. 447 с.
  • Слапчук В. Національна ментальність у співомовках Степана Руданського. Дивослово. 1994. № 9. С.59 – 60.
  • Степан Руданський (розділи "Листи", "Галерея", "Студії"). Мислене древо.
  • Франко І. До студій над Ст. Руданським. Зібрання творів: у 50-ти т. Т.28. Київ: Наук. думка, 1980. С.219 – 221.
  • Цеков Ю. Із сузір’я класиків. Укр. мова і література в школі. 1984. № 1. С.10 – 17.
Всі автори